Міжнародна холдингова компанія: коли вона окупається і що з'їдає вигоду

Податок у джерелі на дивіденди, резидентство холдингу, CFC і передача часток

Міжнародний холдинг — це материнська компанія, яка володіє частками в операційних компаніях у різних країнах і отримує від них дивіденди, відсотки або виручку від продажу часток. Його реєструють і в офшорних юрисдикціях на кшталт Британських Віргінських островів, і в країнах із мережею податкових угод. Вибір залежить від трьох речей: скільки податку утримають при виплаті дивідендів, де холдинг реально керується і які правила діють у країні власника.

Коли холдинг має сенс

Холдинг додає ще одну компанію з власним обліком і звітністю, тож йому потрібна конкретна мета:

кілька операційних компаній у різних країнах і єдине управління частками;
спільне підприємство партнерів з акціонерною угодою, опціонами та порядком виходу;
підготовка до залучення інвестора або продажу всього бізнесу;
відокремлення активів (торговельна марка, нерухомість, частки) від операційних ризиків.

Якщо операційна компанія одна і продавати її ніхто не планує, холдинг найчастіше лише збільшує витрати. Це варто перевірити розрахунком до реєстрації.

Головна стаття витрат: податок у джерелі

Основна вартість холдингу — податок, який утримує країна дочірньої компанії при виплаті дивідендів. Ставку визначають місцевий закон і податкова угода між країною «дочки» і країною холдингу. Якщо угоди немає, зазвичай застосовується ставка з внутрішнього закону.

У ЄС діє Директива 2011/96/EU про материнські та дочірні компанії:

дивіденди від дочірньої компанії материнській з іншої країни ЄС звільнені від податку в джерелі;
статус материнської компанії вимагає частки щонайменше 10% у капіталі «дочки»;
держава може вимагати безперервного володіння щонайменше два роки;
пільга не надається схемам без реальних комерційних причин (зміни Директивою 2015/121).

Податкові угоди містять схоже правило. Мінімальний стандарт OECD BEPS Action 6 вимагає тесту основної мети, і багатостороння конвенція MLI поширює його на угоди, які охоплює. Холдинг без людей, офісу і рішень у країні реєстрації ризикує втратити пільги за угодою.

Резидентство і правила CFC

Податкове резидентство холдингу визначає кожна країна за своїми правилами. У Великій Британії будь-яка компанія, зареєстрована в країні, є резидентом за законом (Corporation Tax Act 2009, section 14). У Сінгапурі резидентство визначає місце контролю та управління. Якщо директори фактично ухвалюють рішення в іншій країні, вона може вважати холдинг своїм резидентом.

Країна проживання власника може оподаткувати нерозподілений прибуток холдингу за правилами контрольованих іноземних компаній. Механіка описана у статті Offshora про правила CFC.

Глобальний мінімальний податок

Правила Pillar Two (GloBE) стосуються груп із консолідованою виручкою від €750 млн у двох із чотирьох попередніх років. Якщо ефективна ставка групи в якійсь країні нижча за 15%, група доплачує різницю. Для малого і середнього бізнесу цей поріг зазвичай недосяжний.

Передача часток у новий холдинг

Перенесення часток наявних компаній у холдинг — окрема угода. Вона може спричинити податок на приріст капіталу чи гербовий збір, вимагати згоди банків-кредиторів, партнерів і регуляторів та оцінки часток. Перед реорганізацією варто скласти схему власності до і після, таблицю грошових потоків (дивіденди, позики, роялті, управлінські послуги) і перелік потрібних згод.